Керуючись метою створити перший вітчизняний супергетеродин першого класу на сучасній елементній базі, в 1936 році по зразках американських апаратів, що випускаються в те роки фірмами Zenith і RCA, був розроблений приймач "СВД-1". Абревіатура "СВД" розшифровувалася як "Супергетеродин Всехвилевою з Динаміком". Випуск приймача був початий в листопаді 1936 року на Александровськом радіозаводі (заводі No 3 Наркомати зв'язку).
Зважаючи на відсутність у той час відповідних вітчизняних радіоламп, приймач "СВД-1" був зібраний на восьми американських скляних лампах фірми RCA, якими апарат комплектувався під час вступу до роздрібної мережі.
Як писав журнал "Радіоаматор" в 1937 році цей апарат "може вважатися нашим першим приймачем сучасного типу. ...Приймач "СВД-1" значно більш наближається до типу приймача сьогоднішнього дня, чим вся наша інша приймальна апаратура".
Але, проте, в той же статті було відмічено, що "цей приймач не може все ж таки вважатися цілком сучасним. ...Загалом приймач "СВД-1" треба вважати недопрацьованим. Тому приймач "СВД-1" не може вважатися таким приймачем, випуск якого розрахований на багато течія. Геть в скором часу повинен бути замінений другим, сучаснішим і більш здійсненим приймачем".
Власне кажучи, так і відбулося: радіоприймач "СВД-1" проводився біля півроку, за цей час було випущено близько семи тисяч апаратів. З середини 1937 року Александровській радіозавод став проводити новий модернізований приймач - "СВД-м".
Випуску модернізованого приймача сприяло освоєння заводом "Світлана" виробництва якісніших і стабільніших в порівнянні з скляними металевих ламп. На ці нові лампи вітчизняного виробництва і була перерахована схема приймача, що став після модернізації десятиламповим. Принципова зміна торкнулася в основному тільки частин схеми, що відносяться до детектора і каскадів посилення звукової частоти. Також необхідно відзначити, що приймач "СВД-м" був нашим першим апаратом, забезпеченим оптичним індикатором настройки (так званим "магічним оком").
На базі схеми і конструкції апарату "СВД-м" були розроблені радіоприймачі трансляцій ТМ-7 і ТМ-8. Апарати по суті були приймачем "СВД-м" з виключеною лампою 6А6 у вихідному каскаді і ізменненним під вихідний міжламповим трансформатором в аноді лампи 6Ф6. Приймач ТМ-7 крім цього був перероблений під живлення постійним струмом ось батарей і з його схеми був виключений оптичний індикатор настройки для економії витрати останніх.
Подальша модернізація приймача "СВД-м" була викликана появою вихідного пентода 6Л6, параметри якого дозволили замінити два ступені посилення (6Ф6 і 6А6) на одну і отримати при меншому числі ламп ту ж потужність при менших спотвореннях. Приймач став дев'ятиламповим і отримав назву "СВД-9". Промислове виробництво останній було почато в кінці 1937 року.
Приймач "СВД-9" став наймасовішим і, мабуть, найвдалішим апаратом в серії приймачів "СВД". Як було відмічено журналом "Радіо" в 1977 році, "цей приймач мав на ті часи відмінні характеристики: чутливість на всіх діапазонах - не гірше 40 мкв, вибірковість - 20 дб. "СВД-9" відрізняло ось своїх побратимів хороша якість звучання, чому сприяли відпрацьована схема підсилювача НЧ з тонкоррекцией і вдалою конструкцією гучномовця". 
Практично одночасно з освоєнням виробництва приймача "СВД-9", в 1938 році на його основі стала проводитися консольна радіола "Свг-к" .
В 1940 році дев'ятиламповий приймач супергетеродина "СВД-9" був модифікований (назва апарату була залишена колишньою). Модифікація в основному полягала в зміні монтажу приймача і заміні круглої шкали настроювання на овальну.
В тому ж 1940 року була проведена подальша модернізація приймача "СВД-9" - був підготовлений до випуску приймач "СВД-10" , проте його масовому виробництву перешкодила війна. Проте, випуск цього апарату в роздрібну мережу побічно підтверджується нарисом Н.Крахмалевой (газета "Донбас", No 60 (20199), 30 березня 2002).
І на закінчення огляду апаратів серії "СВД" дозволимо згадати декілька неперевірених версій. 
За даними журналу "Радіо" (No 8, 1977 c.6), в 1939 році була розроблена радіола з однойменним прототипу назвою "СВД-9" , проте другими відомостями, подверждающимі цей факт, ми не розташовуємо.
Також ми поки не маємо в своєму розпорядженні документальних або речовинних підтверджень або спростувань існування приймача "СВД-2" , про яке згадується на сайті Державного історико-архітектурного і художнього музея-заповедіка "Александровськая слобода".
І, нарешті, у нас немає ніяких подвержденій припущенню про відповідність радіоли "10МГ-16" приймачу "СВД-10" .
0 Відгуків на “Радіоприймачі серії СВД”
Залишити відгук